Три роки — 2014-2016, були чи не найскладнішими для нашого народу в час новітньої історії. Вони стали визначальними та вирішальними в обранні шляху, об’єднанні нації та мобілізації всіх зусиль, щоб не втратити незалежність. Прощі до Зарваниці були також особливими, бо люди йшли до Богородиці просити передовсім миру та спокою для нашої держави і народу.
У своїх зверненнях до молоді очільник УГКЦ Блаженнійший Святослав Шевчук по-особливому трепетно, по-батьківськи розчулено говорив про незбагненно велику жертву, яку нині складає українська молодь через свою любов до Батьківщини, віддаючи своє здоров’я та життя.
Ми зробили невеличку підбірку зі звернень Глави УГКЦ до прочан у Зарваниці, а зокрема й до молоді, щоб нагадати основні мотто, які не менш актуальні й сьогодні.
2014 рік. Жийте задля України!
— Нині наша молодь стоїть перед трагічним вибором — жити для України, чи вмирати для неї. Ніколи не хотів би, щоб цей вибір поставав, та він є. Бажаю кожному — жийте задля України! Просимо миру і злагоди, щоб двадцятилітня молодь жила для своїх коханих, для своїх дітей. Ми повинні схилити голови перед тими, хто готовий задля Батьківщини з великої любові вмерти. Вони — герої!
Патріарх нашої Церкви наголосив і на тому, що саме молодь підняла наш народ із колін, саме молодь своїми грудьми затуляє свобідну державу.
— Сьогодні в нашій країні проходить відчутна мобілізація усіх сил і ресурсів. А проща — це мобілізації духу нашого народу. Адже боротьба зі злом є двох видів: видима, де потрібно навіть життя своє віддати, але є й невидима — духовна. Ніколи в історії український народ не міг перемогти ворога, якщо найперше не перемагав його духовно. Фронт духовної боротьби проходить через серце кожного із нас і ми покликані стати переможцями в цій боротьбі. Нині як ніколи молодь є тим здоровим ядром нашого суспільства, з якого воскресає Україна. Переконаний, що оновлення нашого народу, держави і влади — справа ваших рук, якщо ви будете це чинити з чистим християнським сумлінням.
У той рік і молодь цікавили питання далекі від того, що мало б цікавити щасливих. Одне із них — питання, яке болить кожного, хто стоїть перед найскладнішим вибором: як має поводитися християнин у час війни?
— Християнин ніколи не має права бути ініціатором убивства, бо вбивство — це завжди зло. Та зокрема у час військового протистояння християнин має право боронити свою землю і народ у способи пропорційними до нападу. Ми ніколи не вели загарбницьких воєн і сьогодні не нападаємо на інші землі. Та маємо святий обов’язок захищати свою землю. Нема права на вбивство, але є право на захист. Церква випрошуватиме для наших воїнів милосердя і зцілення за цю рану, що носять у собі, — зазначив Патріарх.
2015 рік. Не будь байдужим!
Не менш складним та ще більш зболеним став 2015 рік. Тоді ми втратили тисячі своїх земляків на війні, десятки тисяч мирних жителів і маленькі діти були покалічені, мільйони залишили домівки і мусили втікати подалі від небезпеки, ставши „внутрішньо переселені особами“.
— Хто зможе виміряти біль матері, яка втратила свого сина. Найкраще і найглибше розуміє глибину цього розпачу Пречиста Діва Марія — Вона мала на своїх руках розп’ятого Сина. Тому сьогодні маємо принести до Неї свої болі і сльози у своїй вірі. Ми не покинуті, маємо силу вистояти і перемогти, бо Господь разом із нами. Господь торкається нас і перетворює наш біль на силу воскресіння. Нема людини чи народу, які би не переходив тяжкі періоди випробувань. Вони перемагають завдяки силі Божої любові, над якою жоден ворог не матиме сили звитяги, — звернувся до прочан Блаженніший Святослав.
Митрополит Андрей Шептицький провів свою паству через дві світові війни. Він відчував, що діється в серці людей і бачив найбільше загрозу такого складного часу — під час війни стає щораз важче любити. Людина починає ненавидіти не лише ворога, а й ближнього. І ненависть стає силою, яка руйнує народ, який має небезпеку почати ненавидіти разом замість того, щоб разом любити. Ненависть ніколи нічого не збудувала, вона лише все руйнує. І хто ненавидить, той вже переможений. Бо ненависть висушує душу, паралізує людину. Тому Ісус, кажучи, „любіть ворогів своїх“, дає нам як рецепт перемоги. І справді, всі війни починаються з ненависті, а переходять від сили Божої любові.
Ще однією небезпекою бути переможеним є байдужість. Глава УГКЦ пригадав важливий посил Революції Гідності : „Байдужість убиває — не будь байдужим“ Він наголосив, що це гасло не втратило актуальності й сьогодні. Бо одна з цілей, яку ставить перед собою наш ворог, щоб ми стали байдужими, щоб нам було все одно.
— Ми сьогодні маємо дуже багато болю в своєму серці. Нас болить кожна вістка про загибель, зустріч із пораненими. Та що з тим болем робити? Його треба перетворити в дію, почати щось робити. Тоді біль перетворюється на внутрішню енергію, яку багато-хто називає любов’ю до ближнього. А така любов гоїть. Не будьте байдужими, навіть якщо болить. Нехай той біль штовхає нас до ближнього. Ненависть руйнує, а любов зціляє, допомагає.
2016 рік. Великий Ти, Господи, і дивні діла Твої.
Минулий рік — святий рік Божого Милосердя, Папа Франциск розпочав разом із Україною. На прощі у Зарваниці Блаженніший Святослав закликав усіх проаналізувати свій щодень, щоб порівняти — як багато Господь робить для нас добра, і як ми відповідаємо Йому за це гріхами.
— Сповідь — це визнання не тільки того зла, яке зробили перед Богом, а проголошення перед людьми всього добра, що Бог чинив кожному зокрема і цілому народу. Кульмінацією Літургії є подяка Богові за всі добродійства, які він вчинив нам. Ми часто нарікаємо, кажемо Богові те, що Він нам ще не зробив, забуваючи скільки доброго робить нам навіть у цю хвилину. Цього року важливо згадати унікальні дари і благодаті, які ми отримали.
Наш народ отримав від Господа незмірно великі дари — дар свободи, волі і незалежності. Тож маємо відповідальність співдіяти з Богом, особливо в час, коли переживаємо виклики, протистояти яким понад людські здатності.
— Знаємо, що боремося не лише ми, а разом з нами Бог. Великий ти, Господи, і дивні діла Твої. Тож від нас свободи ніхто не забере, якщо самі не відречемося. Хочу, щоб приймаючи ті благодаті, які Господь чинить для нас, кожен, лягаючи спати і відмовляючи молитви, робив собі іспит сумління і за все добре дякував Богові. Бо Його любов покриває множество гріхів, а милосердя лікує наші рани.
Підготувала Наталія ПАВЛИШИН
